Війна. Історії з України
«Пролунав вибух. Сусідня п’ятиповерхівка зменшилась на чверть, горіла», Іван Перепелиця, 33 роки, Буча
«Свої мрії ми втратили в один день», – Лія, 32 роки, Чернігів – Варшава
«Я почула вибух і відчула, як дім підстрибнув і я разом із ним. З будинку навпроти падало скло», Дар’я Горго, 32 роки, Київ
«Кожна дорога може бути дорогою в один кінець. Але я маю рак — все одно помру», — Олександр Дріманов, 46 років, Кривий Ріг
«Російські військові ґвалтують жінок, а мертвих просто викидають на смітники. Відкривають підвали, де ховаються люди, і розстрілюють», — Анастасія Таран, 30 років, Ірпінь —Львів
«Містом були розкидані тіла та фрагменти людських тіл, у машинах – розстріляні люди. Нам просто пощастило», — Уляна Пчолкіна, 38 років, громадська діячка, телеведуча, чемпіонка світу з паракарате, м. Буча
«Складно описати весь спектр емоцій, але переважно — це лють і безсилля», Марина, 23 роки, Маріуполь – Київ
«Розуміли, що в будь-який момент стіни можуть обвалитися на нас», – Валерія, Харків — Львів
«Бачу яскраве світло, чую дуже гучний звук — і вікно вилітає», – Софія Бачила, 23, Ірпінь
«Біля церкви поряд із дружиною та дітьми лягла міна, яка всіх їх одразу й накрила», — Сергій Перебийніс, 43 роки, Ірпінь
