27 лютого снаряд влучив у будівлю музею в Іванкові на північ від Києва. В цьому краєзнавчому музеї зберігалися картини Марії Приймаченко. В мережі одразу ж з’явилися повідомлення, що разом із музеєм згоріли й роботи художниці. А пізніше – що іванківці їх урятували.
З’ясувати це одразу було неможливо. До кінця березня Іванків був окупований. Деякі села Іванківської громади знищені майже повністю. В інтерв’ю Медійній ініціативі за права людини місцева жителька сказала, що нарахувала 300 авіабомб за 22 дні. У квітні селище звільнили українські військові, почали відновлювати зв’язок. «Ілон Маск привіз чудо-тарілку», як жартують місцеві. Стало можливим дізнатися, що сталося в музеї.
Ігор Ніколаєнко працює тренером з кросфіту і паверліфтингу для дітей. 27 лютого він був у селищі й знімав, як колона російської військової техніки рухалася головною вулицею Іванкова. Після того звернув до міського парку, де розташований музей.
Ігор розповів, як побачив дим і підбіг до будівлі музею. З одного краю будівлі вже загорівся дах, але частина була неушкоджена. Біля музею стояли кілька людей. «Я сказав: спробуймо прорватися всередину, врятуймо хоча б щось». Чоловіки вирвали решітки на вікнах, ними ж вибили вікна і залізли всередину: «Так і запишіть: халатність будівельників урятувала експонати. Решітки трималися на саморізах, закручених в утеплювач». Ремонт у музеї робили кілька років тому.
Картина Марії Приймаченко
Разом із Ігорем рятували експонати ще двоє чоловіків. Це Анатолій, що живе по сусідству з музеєм, і хлопець років 23 – Ігор не знає ані його імені, ані ким він був. Утрьох вони забирали речі з музею та видавали людям через вікна. Ті складали їх поруч на траві.
Будівля музею, як пояснив Ігор, поділена на дві частини. В тій, куди влучив снаряд, було сильне задимлення, й туди не могли дістатися. Але в другої половини дах ще не горів, і звідси винесли «по максимуму все». Передусім – картини Марії Приймаченко. Багато картин, каже Ігор, були складені стосом метрах у п’яти від вікна, в яке вони залізли. «Нам пощастило, ми інтуїтивно обрали те вікно. Тому першими винесли картини».
Крім них урятували ткані рушники Ганни Верес, історичні предмети побуту з дерева (колиску, маслобійку та інші) і фотоальбоми. Були в музеї ще опудала тварин, але їх не рятували – «не найцінніше».
Робота з порятунку українського мистецтва тривала близько 20 хвилин. Потім загорівся дах в усій будівлі. Врятовані експонати віднесли на подвір’я до сусідки.
«Мотив був простий: спасти те, що можна було, – каже Ігор. – Буде приємно після війни, років за п’ять чи десять, зайти у відновлений музей, де скажуть, що ці речі врятували іванківці. А ще тепер буде привід побудувати новий музей для врятованих експонатів».
