Співзасновник благодійного фонду «Восток SOS» Костянтин Рєуцький — один із тих, хто справді готувався до війни. 47-річний правозахисник до 2014 року жив у Луганську. Коли місто окупували підтримувані Росією бойовики, він був змушений виїхати до Києва. Але вже тоді Костянтин був упевнений, що Росія планує ще один виток збройної агресії, тож треба готуватися до опору.
Два роки тому Рєуцький записався в територіальну оборону. До цього він ніколи не тримав у руках зброю. Костянтин щосуботи проходив тренування, і з початку війни він захищає Київ.
«Ми протистоїмо противнику, який набагато переважає нас у бойовій силі та техніці. Тому нам потрібно акумулювати зусилля всього суспільства, щоб захистити свою країну», — пояснює свій вибір Костянтин. Він переконаний: щоб створити ідеальну країну, треба відстояти її будь-якою ціною, тому пішов робити це власноруч.
«Ми захищаємо свій дім. У нас є велика мета — побудувати європейську демократичну країну. Для цього у нас є все необхідне. Думаю, ця мета варта всіх жертв, які нам доведеться принести і на які ми вже змушені йти», — впевнений Рєуцький.
Заради цієї мети він не боїться втратити все, навіть життя. І не боїться починати з нуля, бо вже проходив це.
«У 2014 році я і ще приблизно 2 мільйони людей зі сходу України втратили все. Насамперед звичне життя, яке будували багато років. І матеріальне, і нематеріальне. Ми були змушені починати з чистого аркуша. Але ми (команда «Восток SOS») не відчули такої травми, як багато наших співвітчизників зі сходу, тому що ми одразу включилися в процес допомоги постраждалим. Це зайняло весь наш час, і не було коли себе жаліти. Цього разу багато хто з нас знову змушені кинути свої будинки і все те життя, яке вони почали будувати вісім років тому».
Фонд «Восток SOS» з 2014 року допомагає постраждалим у війні на сході України шукати житло, надає гуманітарну та психологічну допомогу. Тепер команда проєкту допомагає всім українцям, які цього потребують.
Костянтина найбільше захоплює, що він не один у боротьбі за майбутнє України. «Попри втрати, попри поранених та загиблих, люди продовжують допомагати одне одному, армії, — розмірковує правозахисник. — Ще рано говорити про перемогу, але ми точно не програли і не програємо. Жертви можуть бути великими, бо противник у нас дуже сильний. Але ми маємо пройти цей шлях і маємо берегти почуття єдності, почуття своєї країни, яке зараз буквально бринить у повітрі. Це дуже важливо для нас як для народу, для становлення та розвитку нації. Думаю, ми будемо битися до кінця, переможемо і побудуємо ідеальну країну, якій ще заздритимуть деякі європейські держави».
