Люди підземелля. Як металургійний комбінат «Азовсталь» став фортецею українських оборонців Маріуполя й прихистком для сотень мирних маріупольців
«Найстрашніше — це поранені діти». Історії медиків, які рятують людей в окупації та на передовій
«Я міг виїхати за кордон, але хочу бути тут, в Україні». Чому іноземці залишаються в країні, де точиться війна, та як долучаються до боротьби з агресором
«Моє місто зґвалтували, жити тут не хочеться». Історія Тетяни та Івана, які вимушено лишаються в окупованому Бердянську
Вразливі. Як живуть ті, хто не може втекти від війни
«Я прощався зі своєю пекарнею багато разів». Як переживають війну малі бізнеси в Україні
«Якщо ти мати дитини з інвалідністю, то під час війни ти у подвійній пастці», — Нія, 31 рік, Київ
«Коли росіяни відступили і робітниця потрапила на ферму, то всі тварини лежали застрелені», — Ірина Богуславська, 39 років, село Липівка, Київська обл.
«Своєї машини у нас не було, тож ми спостерігали, як усі довкола виїжджають, а ми залишаємося», — Ханна Руденко, 37 років, Суми
«В умовах війни інвалідність — це тотальна безпорадність», Віталій Пчолкін, 33 роки, Буча
«Вони бачили тут краще життя і здавалося, ніби мстяться нам за нього. Казяться через це», Ольга Сімонова, 31 рік, Димер, Київська область
«В нас тут або триматись, або загинути», – військова медик Альона Кушнір, 30 років. Загинула в Маріуполі.
«Буде приємно після війни зайти у відновлений музей і почути, що експонати врятували іванківці», Ігор Ніколаєнко, Іванків, Київська область
