Illustrated by Galochka Ch

«Тоді, у підвалі, народився хлопчик, назвали Федором», — згадує акушер-гінеколог Кирило Венцківський, і голос його м’якшає, коли він вимовляє ім’я новонародженого. Це були перші пологи у 15-річній практиці Кирила, які він приймав у таких умовах — у підвалі Київського перинатального центру під час повітряної тривоги. Він не може пригадати точної дати, коли це сталося. Пояснює: перші дні повномасштабного вторгнення Росії на територію України злилися в один дуже довгий день.

Медпрацівникам знадобилося кілька днів, щоби розробити чіткий алгоритм дій в новій реальності. Заклад має два підвальні приміщення, і в перші дні траплялися випадки, коли лікарі, що мають бути на пологах, опинялися у різних сховищах. 

«Федір народився і закричав, зайшов чоловік породіллі. Всі дуже раділи, що все пройшло добре. І я тоді кажу, що дитинку має оглянути педіатр, а він в іншому сховищі», — згадує Кирило. Тоді всім пощастило — пологи пройшли добре, тож відсутність дитячого лікаря не була критичною. Але могло не пощастити.

А ще, згадує Кирило, у перші дні було дуже складно морально: «Ми не були морально готові до такого розвитку подій, і, що головне, наші пацієнтки не були. Їхній стан і так досить вразливий. Ми мали забезпечити їм і медичну допомогу, і ще якось згладити ці психологічні моменти, тому що жінки спочатку спускалися в сховища, а згодом починали плакати, що не хочуть і не можуть кілька разів за ніч спускатися у підвал з речами, а потім підніматися назад у палати, їм важко. Ми з ними говорили, намагалися до кожної знайти підхід».

Після новин про обстріл пологового будинку в Маріуполі, рівень тривоги серед пацієнток Перинатального центру зріс, розповідає медик: «Ця новина шокувала лікарів і дуже налякала наших пацієнток», — додає Кирило.

Із початку повномасштабного вторгнення більшість лікарів Перинатального центру не покидають медзаклад: працюють 24 години на добу сім днів на тиждень. Кирило Венцківський — серед них. За 20 днів війни він двічі був удома і ще двічі виходив у місто, щоб купити ліки й продукти своїм бабусі й дідусю та провідати їх. «А так ми весь час тут, з нашими пацієнтками», — говорить він.

Попри злагодженість дій лікарів і їхні спроби забезпечити породіль максимально комфортними й безпечними умовами, Кирило Венцківський зауважує: це все одно не ті умови, в яких мають народжуватися діти.

«Підвали Перинатального центру в місті Києві — це просто підвали, в яких немає жодних умов для пологів. Ми туди принесли кілька ліжок, дуже багато стільців, тому що під час повітряної тривоги до нас приходять люди навіть із сусідніх будинків, де немає підвалів. Знесли трошки того, що необхідно для роботи, створили запас води, їжі, яка не псується, медикаментів, принесли ліхтарі й ковдри. У той підвал, де в нас працює дитяча реанімація, встановили транспортні кювези й те, що необхідно для роботи. Але це все рівно просто підвали, в які поставили навіть не все необхідне, а лише найбільш необхідне».

Кирило Венцківський  пояснює, що оптимальна температура в пологовій залі — 26 градусів, і щоб не було жодних протягів. Навіть з обігрівачами температура у підвалі значно нижча. Так само у підвалі неможливо нагріти пелюшки, якими обтирають новонароджених і накривають їх, коли викладають на груди матері. «Що вже казати про асептику і антисептику — там нестерильне приміщення. Єдине, що маємо — це стерильні інструменти, які, щойно ми їх дістали з герметичної упаковки, перестають такими бути», — розповідає Кирило.

«Жінки не повинні народжувати в таких умовах! Це абсолютний нонсенс! Центр Європи, столиця європейської країни, 21 сторіччя…», — говорить насамкінець.