Війна. Історії з України
25 лютого російська армія обстріляла архів Служби безпеки України в Чернігові. Внаслідок обстрілу він згорів, а разом із ним – півмільйона документів, що там зберігалися. Згоріла й частина історії моєї родини.
«Росіяни хотіли вдруге розстріляти наше Розстріляне Відродження, знищити нашу пам’ять», Ярина Цимбал, Харків
«Це моє місто. Од всякого бандита і малохольного, який сюди прийшов, я тікати не буду», — Наталя Яковенко, 79 років, історикиня, Київ
«Прокинувся – і добре, всі рідні цілі – добре», Станіслав Сєргєєв, 36 років, Харків
«Це місце – більше, ніж просто парк і палац. Більше, ніж просто музей. Це частина моєї родинної історії. Але я ніколи не могла уявити, що в ній буде щось про війну», – Анастасія Донець, 39 років, село Маліївці
«20-хвилинна прогулянка (пробіжка) містом, яке обстрілюють з важкої артилерії, — це щось близьке до самогубства», — Володимир, Сєвєродонецьк
«Вийшов з бомбосховища, а хвиля від вибуху притиснула до стіни», Іван, 16 років, Харків
«Я вигрібала дітей з-під завалів, поки з мене текла кров», — Юлія Матвієнко, 33 роки, Чернігів
«У нашу квартиру в Маріуполі потрапив снаряд. Чи була там наша бабуся у момент удару — невідомо. Зв’язку з рідними немає вже два тижні», – Катерина Радик, 21 рік, Маріуполь — Київ
«Тут я принесу більше користі. Куди мені їхати?», — Олександр Заклецький, 43 роки, Київ.
