За кілька днів до війни 27-річна Лі Білецька з Херсона купила два навчальних курси за кордоном — хотіла вчитися блогінгу та фотографії. Ці курси тривають, але без неї, Лі зараз не до професійного розвитку. Вона в Херсоні — місті, тимчасово окупованому росіянами. Окупованому вже сім днів. Щодня Лі ходить на проукраїнські мітинги, бо не може не ходити. 4-річну доньку лишає вдома з чоловіком. Або ж ходить він — а Лі лишається вдома з дитиною. Діють так, щоб ризикував хтось один із подружжя — щоб у разі чого їхня донька не лишилася без підтримки.

«Перший мітинг починався зі стрілянини в повітря. Виявилося, що росіяни намагалися затримати одного учасника, але його захистили усім натовпом. Думаю, цим ми відрізняємося від Росії — у нас за кожного стоять горою і тримаються разом». 

У перші дні війни над будинком Лі пролетів ворожий винищувач. «Ми з чоловіком почули гучний звук, подумали, що це обстріл, і інстинктивно стрибнули на доньку, щоб був шанс хоч якось її захистити. Було дуже страшно», — згадує.

Будинок, у якому Лі живуть з чоловіком та донькою, розташований нібито не в зоні ураження — основні бойові дії відбуваються біля мосту та в’їзду в місто. Проте окупанти в перший день розстріляли на вулицях кілька десятків мирних людей. Де вони стрілятимуть наступного разу — невідомо.

«У спальному районі Херсона російський танк просто так, для розваги, вистрелив по житловому будинку. Це дуже страшно, бо ти взагалі не можеш відповідати за свою безпеку. Вбити можуть просто так, і ніякої логіки тут немає», — розповідає Лі.

Ліки та їжу у Херсон також не пропускають, тож місто тримається на запасах. Працює кілька магазинів, але черги в них — багатогодинні, а полиці майже порожні.

«Стаєш у чергу, і тільки потім питаєш, що можна купити. Точно як в СРСР. У людей є запаси круп, макарон та найпростішої їжі, але ніхто не знає, наскільки їх треба протягнути. Харчуємося економно, бо невідомо, коли у Херсоні закінчиться їжа, і скільки це все триватиме», — говорить Лі.

Місцеві мешканці до Росії не хочуть, тож виходять на масові проукраїнські мітинги. Лі каже, що це безпрецедентна, як для Херсона, згуртованість на підтримку України.

«У 2014 році на Майдан збиралися максимум сотня людей. А вчора на проукраїнському мітингу було стільки херсонців, що не охопити оком. Усі, навіть під ризиком для життя, вийшли сказати, що їм не потрібна Росія. Ніхто не хоче так званого «визволення», яке нам намагаються нав’язати». 

Виїхати з Херсона наразі неможливо — російські війська не випускають мирних людей. Лі бачила на відео, як херсонець намагався вивезти сім’ю, але його машину обстріляли на блокпосту. Примарна надія — на «зелений коридор», але це також ризик —  у інших окупованих містах російські війська не дотрималися обіцянок і почали обстріли по мирних людях.

Лі боїться. Виїхати з міста — це рулетка. Якщо не пощастить, ціна буде занадто високою.