Illustrated by Sophia Tomilenko
Софія (прізвища попросила не називати з міркувань безпеки) з Києва відповідає на дзвінок на роботі. Їй 30. Працює сімейною лікаркою. Зараз, як і до війни, щодня ходить на роботу та приймає пацієнтів. Їх тепер значно побільшало. Софія пояснює, що це через перемерзання в підвалах та нерви. Почастішали випадки застуд і нервових збуджень, люди лікують хвороби серця, дехто вакцинується. Роботи більше ще й тому, що багато лікарів та медсестер виїхали. Софія лишилась. Вона знала, що лишається, ще 24 лютого, щойно в столиці пролунали вибухи. Тоді Софія зрозуміла, що Росія вторглася в Україну. Потім вона зібралася та пішла на роботу — лікувати людей, які не перестають хворіти під час війни.
Дівчина зіштовхується з війною вдруге. Вперше це сталося у 2014-му. Місто в Донецькій області, де Софія мешкала з родиною, перейшло під контроль проросійських бойовиків. Сім’я мусила виїхати, бо через проукраїнські погляди на них донесли односельці. Тепер Софія не збирається їхати з Києва. Вважає, що потрібна людям тут.
«Якщо всі бігтимуть, то люди залишаться без допомоги,» — спокійно розмірковує Софія.
«В мене не було страху, що треба кудись бігти. І в 2014-му, коли у нас на Донеччині були активні бойові дії, ми були вдома. Так само ховалися в підвалах, а зранку йшли на роботу. Друзі закликають їхати на захід України чи закордон. Пропонують житло, але зараз я потрібна людям тут. Я з родиною залишаюся в Києві. Мені так емоційно легше».
Софія не боїться йти на роботу під звуки обстрілів. Їй значно важче бачити в новинах, як російські військові вбивають мирне населення, лишають дітей сиротами, руйнують міста.
Робота відволікає Софію, вона займається тим, що вміє добре — лікує хворих. Заспокоює думка, що українці на своїй землі, а отже переможуть. Також підтримують коти та собаки.
Софія мріє про перемогу України, про те, щоб захисники повернулися додому живі та здорові. А ще хоче піти у відпустку. Вона каже: «Не хочу нікуди їхати. Хочу просто побути вдома з родиною, розрядитись. Банально хочу виспатися. Хочеться почути, що Україна перемогла — і тоді я піду відпочивати».
