З 29-річною Оленою з Харкова я намагалася зідзвонитися цілий день. Через війну в місті перебої зі зв’язком, і відсутність абонента в мережі може означати серйозні проблеми. Зраділа, коли ввечері нарешті почула голос Олени в слухавці. Змученість передавалась через кілька сотень кілометрів, які нас роз’єднували.
— Алло, Лєно, ви як?
— Нормально.
Вона — моя подруга дитинства. Мені важко проводити це інтерв’ю. Важко уявляти, як вона дає його з підвалу, де вже тиждень перебуває з крихітною донечкою.
«Вибухи чутно і зараз. Окупанти обстрілюють усе. Ми живемо в центрі, і тут вибухи постійно. Майже все місто зруйноване. Нам пощастило, що снаряд влучив не в будинок, а в сусіднє дерево. Але ми все одно майже не виходимо з підвалу. Як тільки йдемо додому, лунають сирени. І ми знову повертаємося в сховище», — розповідає Олена.
У підвалі вона з родиною з першого дня війни, з 24 лютого. До війни ніхто не готувався, але коли почули вибухи, одразу зрозуміли: треба бігти в сховище. Їхати з міста не хотілося. У родині вважали, що все закінчиться через день-два. Люди не уявляли, що це стане настільки масштабно, що стрілятимуть і по житлових будинках, а від міста не залишиться майже нічого.
«Перше, що відчула — страх за свою дитину. Він досі лишається зі мною. Чому моя дитина має сидіти в підвалі, поки хтось насолоджується життям?» — Олена не приховує злості.
Їхній підвал не найгірший. Жителі будинку трохи його облаштували. Поряд багато сусідів із дітьми, і це допомагає опанувати емоції. Їжі вистачить на кілька днів. Продукти для дитини закупили на тиждень вперед ще в перші дні війни, коли було що купляти. У таких умовах проявилась людяність, якої раніше не бачили.
Родина допомагає Олені не розклеїтись. Вона навіть не уявляє, чи можна виїхати з міста з дитиною. Не хоче ризикувати та їхати кудись під обстрілами. Подруга сподівається на швидку перемогу України, і лише якщо буде інший сценарій — виїде за кордон.
Олена переконана — місто відбудують, аби тільки лишилося українським. Зараз вона мріє лише про те, щоб наступив мир. Тиждень тому плани Олени були інші: «Мріяла піти на курси з перманентного макіяжу, навчитися новій професії. Хотіла подорожувати, придбати житло, машину. Хотіла зробити все, щоб сім’я не потребувала нічого. Зрозуміло, разом із чоловіком. Але одна людина (Путін. — Ред.) порушила всі наші плани… Плани всього народу».
